Новое мировоззрение

Поверхнево переглянувши форум, зрозуміла, що краще я поділюся своїм досвідом у пошуках відповіді на поштовхи душі, раптом мої малесенькі здобутки теж зможуть комусь допомогти у власних пошуках …..
Запитання «для чого це життя?» перед собою поставила ще у 2000р., тоді мені було 17, мама почала розповідати про освіту, створення сім’ї тощо, але на душі від цього спокійніше не стало і почалося. Паралельно з отриманням освіти рилася в різній літературі, але чомусь підверталася лише бізнес-мотиваційна. Потім почалася робота, вона була офісна, і на душі стало зовсім погано, якщо це і є життя, то краще вже не жити, стан був зовсім поганий. Познайомилася з книгою Пітера Кедлера “Око вожрождения” (протягом минулих шести років виконую описані там вправи, спортзал завжди із собою, фізична форма відмінна і це лише 15 хвилин на день ще й без будь-яких фінансових витрат)…. Вийшла заміж, купили відносно старий будинок за 50 км від міста, переїхали туди жити, а на душі все одно погано, дуже погано, настільки, що через півроку мене прорвало в потоці сліз (я практично дійшла до зриву і вже готова була добровільно звернутися за психологічної допомогою у відповідні заклади……..). Але саме в цей період знайомлюся із жінкою, яка займається Рейкі (читайте в інеті що це), отримую першу настройку і відкриваю для себе вже іншого змісту літературу (стають звичними поняття карма, реінкарнація, аура тощо). І тільки тепер (це було літо 2009р.) мій душевний стан почав змінюватися в якісно кращий напрямок. Через два роки отримую другу ступінь уже при наявності річної дитини і під час вагітності другою. Приблизно десь 2012 р. мені почало здаватися, що я ніби стою на місці, є потреба рухатися, але не знаю напрямку, і мені дали круту життєву ситуацію, видряпувалася я з неї рік. У процесі вирішення цієї ситуації, приблизно півроку назад, мені порекомендували Анастасію Нових… Перечитала все, що знайшла, і прийняла цю інформацію душею, а також звернула увагу на те, що з 2009 року дуже змінилося не тільки моє внутрішнє, але і моє зовнішнє, а саме:
1. вже років зо два, харчування немає ніякого значення, їм тільки при потребі і то хочеться простої їжі, спиртне відпало, навіть, від малої кількості стає погано, саме цікаве, я не змушую себе, не обмежую, якщо мені непотрібно – я цього не роблю, відповідно стали нецікаві застілля, а взагалі мені дивно чому всі свята цим супроводжуються
2. не слухаю музику, не дивлюся телевізор, просто не виникає потреби, навпаки захотілося навчитися грати на піаніно, так для душі, саме смішне, що мені його подарували за символічну суму, хоча свого бажання я не озвучувала нікому, тепер, як стираю з нього пил, всередині все аж тремтить від перспективи, що все-таки колись знайду для цього час
3. потреба в сексі теж відпала, аж шкода на це час витрачати, а поки доводиться….
4. якось не повертається язик вимовити мат, незважаючи на ситуацію, хоча раніше бувало частенько….
5. ще легко підштовхую людину на відверту розмову, аж самій дивно стає, це йде мимоволі
6. почала допомагати діткам (заняття з чужими дітками) вчити англійську, ніяк не розумію, як я це роблю…..
Це самі помітні наслідки, які проявляють себе і стосуються більше матеріального, вони прийшли самі, поступово, наче так і потрібно, а всю увагу я приділяла тільки тому, щоб зрозуміти, для чого це життя. По книжкам Нових поки не виходить працювати повноцінно, почалася атака: то заснула, то проспала, то ще якась дрібниця, а час забрала, почало вже гнітити. Проте зайняла наступну позицію: як тільки помічаю погану думку починаю читати душеспасательную молитву до повного заспокоєння і взагалі її постійно стараюся в голові прокручувати, Лотос уявляю, навіть, під час прогулянки по вулиці, поки все проходить на рівні уяви. Краще щось, ніж нічого. Вірю, що в найближчому майбутньому дійду до повноцінних медитацій.

Тепер коротко уточню свої зовнішні умови (бо я сама звичайна людина із самими звичайними життєвими обставинами, але, відчуваю, що мої успіхи і мої помилки ведуть мене у напрямку розвитку, може і повільного, але розвитку): освіта вища – КПІ, хіммаш; чоловік працює в місті, їздить щодня на роботу, мої прагнення духовного не розділяє, але не забороняє і не насміхається, не агітую його, розповідаю якісь моменти, але розумію, що у кожного свій шлях; двоє дітей – на даний момент 3 роки 9 місяців і 2 роки 3 місяці; батьки померли і участі в нашому дорослому житті не приймали, матері – обоє ще працюють, буває допомагають фінансово, дуже рідко можуть посидіти з дітьми день максимум і то в якійсь критичній ситуації. Тому тут фактично розраховуємо на власні сили, а все інше сприймаємо як подарунок життя. Будинок , в якому живемо, знаходиться в селі, на хуторі, ряд хатів у полі, земельна ділянка 70 соток, практично більшу частину обробляю сама і вручну (у цей час чоловік займається дітьми), основний оточуючий контингент – пенсіонери різної вікової категорії; з господарства – кури, дві козочки, в літній сезон – гусі. На відпочинки нікуди не їздили сім років, і без того життя таке бурхливе, що не приїдається. Свої жіночі обов’язки (оскільки найближче оточення поки зосереджене лише на задоволенні своїх матеріальних потреб) виконую наскільки можу старанно, але з іншим внутрішнім підходом. Благами цивілізації, які дають можливість отримати більше вільного часу, користуюся активно. Не минають різні дрібнички типу простуди, зубної болі. Знайомі дзвонять і питають, що я там роблю. Чомусь таке життя їх дивує, а мені допомогло дійти до основного на даному етапі: прекрасний внутрішній стан; зовсім інший підхід до різних недуже приємних життєвих ситуацій, а їх підвалює постійно, а на додачу ще різні провокації на негативні емоції підлазять; завдяки А. Нових нарешті прийшла відповідь на моє саме болюче запитання, аж на душі стало легко, стала зрозуміла основна задача.

Все, вище написане (це всього лиш коротенький опис основного), сталося не за один день, а стало сумою 13 років пошуку, далеко не солодкого пошуку….., хто сумнівається у моїх словах, при нагоді, пропоную переконатися на власні очі, бо часу сидіти на форумах у мене немає і краще один раз побачити, відчути те, що словами навряд поясниш....